21 березня - Міжнародний день людини з синдромом Дауна
21 березня - Міжнародний день людини з синдромом Дауна
Синдром Дауна – це генетичний стан, який викликаний присутністю
додаткової хромосоми у 21 парі. Більшість людей має 23 пари хромосом
(всього 46) — половину від батька, половину — від матері. Проте у випадку
синдрому Дауна людина має додаткову копію 21-ї хромосоми. Тобто загалом
— 47 хромосом. В організмі все взаємопов’язано, і поява додаткового
генетичного матеріалу впливає на всі біологічні процеси.
За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров'я, у світі з
синдромом Дауна народжується один з 700 немовлят. Це співвідношення
однакове в різних країнах, кліматичних зонах і соціальних прошарках. В
Котелевській громаді проживає 4 дітей з синдромом Дауна .Генетичний збій
відбувається незалежно від способу життя батьків, їхнього здоров'я, звичок
та освіти. Стан здоров’я мами під час вагітності також жодним чином не
впливає на наявність у дитини синдрому Дауна.
Відомо, що ризик народження дитини з синдромом Дауна залежить від віку
батьків: жінки віком понад 35 років дійсно мають вищі ризики народити
дитину із цим синдромом. Проте більшість таких дітей народжують жінки до
35 років. Просто тому, що це той вік, коли жінки є найбільш фертильними.
«Синдром» – це не захворювання, а набір ознак або притаманних
характерних рис у зовнішності та розвитку. Але діти з синдромом Дауна
мають більше спільного з іншими дітьми, ніж відмінного.
Для дітей з синдромом Дауна притаманні в більшій чи меншій мірі такі
ознаки:
-пласке перенісся, розкосі очі та широкі губи;
-широкий язик з глибокою повздовжньою борозною;
-невеликий розмір голови;
-шкірна складка на шиї у новонароджених;
-зменшені та дещо змінені вушні раковини;
-очі з плямистою райдужкою (так звані плями Брушфельда);
-єдина поперечна борозна на долонях;
-знижений м’язовий тонус;
-у кожної другої дитини вроджена вада серця, можливі зміни з боку
шлунково-кишкового тракту та інших органів.
Майже всі діти з синдромом Дауна можуть навчитись самостійно ходити,
їсти, одягатись, говорити, грати та товаришувати з однолітками, ходити до
школи та взаємодіяти з іншими дітьми, займатись спортом, творчістю тощо.
Тобто, робити те, що вміють робити інші діти.
Тривалість життя осіб з синдромом Дауна не відрізняється від середньої.
Нерідко вони здобувають освіту, навіть вищу, створюють власні родини,
отримують професію та працюють.
Є розповсюджений стереотип, що люди із синдромом Дауна майже ніколи
не сумують та не гніваються. Можливо, ви бачили як часто в медіа та
соціальних мережах таких дітей називають «сонячними». Частка правди в
цьому є — такі люди дійсно не є агресивними. Проте, як і всі інші люди, вони
переживають весь спектр емоцій — гнів, сум, відчай, образу, радість тощо.
Тому не варто вважати, що ви не можете образити чи розсердити людину із
синдромом Дауна.
Те, як буде розвиватися дитина із синдромом Дауна, залежить від
усвідомленості та рівня підтримки батьків і суспільства. Будьте свідомими та
уважними до людей, які мають такий стан. Прийняття в суспільстві та
підтримка — це запорука того, що люди із синдромом зможуть жити
повноцінне життя.
Безпалько Світлана Миколаївна - директор , лікар загальної
практики - сімейний лікар КНП « Котелевський центр ПМСД»
